vipiska.net

сервис выписки жильцов

ВЫПИШЕМ ЖИЛЬЦОВ БЕЗ ИХ СОГЛАСИЯ ИЛИ ПРИСУТСТВИЯ

ЧЕРЕЗ СУД

без их и Вашего участия в судебном процессе

Экономия до 3000 грн.

на оплате услуг адвоката в аналогичных делах

Гарантия - 100%

Если ваша ситуация соответствует гарантийным условиям

РАБОТАЕМ СО ВСЕМИ СУДАМИ УКРАИНЫ БЕЗ ИСКЛЮЧЕНИЙ

Вы решили выписать человека из квартиры, дома или другого жилого помещения, но...

Вы не знаете где находится человек, которого Вы хотите выписать

человек не хочет выписываться самостоятельно

человек согласен выписаться самостоятельно, но по каким-то причинам не может этого сделать

или Вам нужно выписать несовершеннолетнего ребенка, но...

один из родителей не дает согласия на выписку ребенка

или

ребенка некуда прописать после выписки

ВЫХОД ЕСТЬ!

ВЫ МОЖЕТЕ ВЫПИСАТЬ ЖИЛЬЦА ЧЕРЕЗ СУД

Профессиональный юридический
сервис по выписке жильцов через суд

vipiska.net

Мы выпишем жильцов без их и Вашего участия
в судебном процессе
Всего за 3212 грн 

Сохраните Ваши время и нервы!

Услуга: "Выписка жильцов через суд"

  • АНАЛИЗИРУЕМ Вашу ситуацию и обстоятельства дела
  • СОБИРАЕМ необходимые документы
  • ОПРЕДЕЛЯЕМ подсудность и реквизиты судебного сбора
  • ОПЛАЧИВАЕМ судебный сбор
  • СОСТАВЛЯЕМ и ПОДАЕМ иск в суд
  • УЗНАЕМ дату и время судебного заседания по делу
  • СОПРОВОЖДАЕМ судебное заседание без Вашего присутствия
  • ПОЛУЧАЕМ решение суда о "выписке жильцов"
  • НАПРАВЛЯЕМ решение суда "о выписке жильцов" на ваш почтовый адрес
  • Постоянно ИНФОРМИРУЕМ Вас о ходе дела

vipiska.net - это

ОБЪЕКТИВНО — получив консультацию Вы узнаете точно, есть ли у Вас законные основания для выписки жильцов через суд или нет

ЛЕГКО — для выписки жильцов Вам нужно выполнить всего 4 простых действия

ПРОФЕССИОНАЛЬНО — 99,6% всей работы выполняют вместо Вас опытные юристы

БЫСТРО — в 90% случаев нам удается получить решение суда о выписке жильцов в течении 3 — 4 месяцев

ГАРАНТИЯ 100% — мы гарантируем положительный результат на 100%

ПРОЗРАЧНО — мы уведомляем Вас о каждом шаге работ по вашему делу

Услуга "ВЫПИСКА ЖИЛЬЦОВ ЧЕРЕЗ СУД"
выберите Ваш вариант:

ВАРИАНТ 1

Выписать через суд от 1 — до 4 жильцов без их и Вашего участия в судебном процессе

Взрослые2

Все, кого нужно выписать, старше 18 лет

3921 грн — при оплате в офисе

3212 грн*— при оплате онлайн

ВАРИАНТ 2

Выписать через суд от 1 — до 4 жильцов без их и Вашего участия в судебном процессе

Взрослые и дети 2

Среди тех, кого нужно выписать, есть дети до 18 лет

5841 грн — при оплате в офисе

4821 грн*— при оплате онлайн

ПАКЕТ ДОКУМЕНТОВ
для выписки жильцов через суд
САМОСТОЯТЕЛЬНО

  • Готовый иск в суд
  • Реквизиты для оплаты судебного сбора
  • Инструкция по формированию пакета документов и подачи его в суд
  • Бесплатные консультации юриста, на протяжении всего дела

1312 грн — при оплате в офисе

931 грн*— при оплате онлайн

∗Скидка более 20% —  актуальна при заказе выписки жильцов через суд в онлайн режиме через сайт. Скидка действует на постоянной основе. Скидка предоставляется потому, что при обработке заказа услуги в онлайн режиме, мы затрачиваем в среднем на 1 час и 30 минут меньше времени чем при заказе услуги в офисе. 

— В стоимость услуги не входят расходы на судебный сбор. Средства на оплату судебного сбора в размере 768,40 грн. грн необходимо будет передать или перечислить на карту ПриватБанк перед подачей документов в суд.

vipiska.net

сервис выписки жильцов

Первый и единственный в Украине сервис по выписке жильцов через суд
Работаем со всеми судами Украины
Гарантируем положительный результат на 100%

Вовк Артем Васильевич

юрист, руководитель

сервиса выписки жильцов

vipiska.net

«Предоставляю юридические услуги по жилищным делам с 2009 года, имею значительный опыт в делах по выписке через суд, как совершеннолетних жильцов так и несовершеннолетних детей. Я лично буду сопровождать и контролировать весь процесс выписки Ваших жильцов, начиная от сбора информации и подготовки документов, заканчивая получением  судебного решения в Вашу пользу.

Вы будете в восторге, когда проверите как работает сервис выписки жильцов.

Мы работаем со всеми судами Украины без исключений и предоставляем 100% гарантию на получение положительного результата по Вашему делу.» 

С ВАМИ ВСЕГДА ПОДДЕРЖКА НАШИХ ЮРИСТОВ

Юлия Трачук

Юрист

Елена швигоренко

Юрист

ВИДЕО О КОМПАНИИ

Видео о сервисе выписки жильцов VIPISKA.NET

Видео о процедуре выписки жильцов через суд

Видео о гарантиях от VIPISKA.NET

vipiska.net

сервис выписки жильцов через суд
предоставляет услуги во всех судах Украины

Неподконтрольные Украине территории не обслуживаем

ПРОЦЕДУРА ВЫПИСКИ ЖИЛЬЦОВ ЧЕРЕЗ СУД

1. Получите КОНСУЛЬТАЦИЮ. Получить консультацию Вы можете по телефону, онлайн или в нашем офисе. Также Вы можете получить БЕСПЛАТНУЮ авто-консультацию 24/7 в любое время суток. Ответив на 7 простых вопросов, Вы будет знать, можете ли выписать Ваших жильцов через суд или нет, с учетом деталей Вашей личной ситуации.

2. Выберите Ваш вариант услуги.  Если по результатам КОНСУЛЬТАЦИИ Вы установили, что можете выписать Ваших жильцов через суд, тогда выберите Ваш вариант услуги и перейдите к оплате.

3. Оплатите услугу. Оплатить услугу Вы можете в нашем офисе или произвести ОНЛАЙН-ОПЛАТУ на этой странице нашего сайта. При оплате услуги онлайн Вы получите скидку более 20%. Все ОНЛАЙН платежи в нашей системе ЗАЩИЩЕНЫ на 100%

4. Сбор данных. После оплаты услуги Вам необходимо будет предоставить нам данные, которые необходимы для подготовки документов в суд. При оплате онлайн, анкета для сбора данных Вам будет выслана на е-mail

5. Подписание документов. Когда нами будут составлены необходимые для суда документы (исковое заявление + Акт «о не проживании» + заявление о рассмотрении дела без Вашего присутствия) Вам нужно будет их подписать. При оплате услуги онлайн, мы вышлем простую пошаговую инструкцию по подписанию документов и после их подписания, Вам нужно будет переслать нам документы  по «Новой Почте».

6.  Ожидать решение суда о выписке. После подписания искового заявления и Акта «о не проживании», Вам останется только немного подождать, пока мы проведем судебную процедуру по выписке жильцов и предоставим Вам положительное решение суда по вашему делу.

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

по вопросам выписки людей из жилья
без их согласия или присутствия

АВТО-КОНСУЛЬТАЦИЯ 24/7

бесплатно

без перерывов и выходных!

Консультация по телефону

бесплатно

Пн-Пц с 9:00 — до 18:00

Онлайн-консультация
в чате на сайте

бесплатно

Пн-Пц с 9:00 — до 18:00

Задайте вопрос в чате в правом нижнем углу

Консультация в офисе

500 грн / 1 час

Пн-Пц с 9:00 — до 18:00

Ваша личная АВТО-КОНСУЛЬТАЦИЯ 24/7 будет состоять из ответов на следующие вопросы:

— Имеются ли у Вас законные основания для выписки жильца/жильцов через суд?

— Как выписать жильцов через суд самостоятельно?

Как мы можем Вам помочь? (подробно об услуге «ВЫПИСКА ЖИЛЬЦОВ ЧЕРЕЗ СУД» — выписать жильцов через суд без их и Вашего присутствия в судебном процессе)

— Какие бывают способы выписки жильцов через суд?

— В каких ситуациях возможно выписать жильцов через суд?

— Сколько времени должен непроживать по прописке человек, чтобы его можно было выписать через суд?

— Описание процедуры выписки жильцов через суд

— Сколько времени занимает процедура выписки жильцов через суд?

— Как доказать, что человек не проживает по месту прописки?

— Какие причины непроживания считаются уважительными?

— Как выписать человека через суд, даже если у него есть уважительная причина непроживания по прописке?

— Какие могут быть ответственность и последствия если выписать человека через суд?

— Особенности выписки через суд несовершеннолетних детей

— Чем отличается право собственности от прописки?

ГАРАНТИИ

Заказывая услугу "Выписка жильцов через суд" Вы получаете:

Документальное подтверждение, что мы обязуемся провести процедуру выписки ваших жильцов через суд

  • При заказе услуги в офисе, будет заключен договор между Вами и сервисом выписки жильцов
  • При заказе услуги на сайте в онлайн режиме,  мы отправим Вам гарантийное письмо на ваш e-mail, в котором будут описаны наши обязательства по выписке ваших жильцов через суд. По Вашей просьбе данное письмо может быть отправлено Вам по почте

Документальное подтверждение гарантии на положительный результат

  • Заказывая услугу «Выписка жильцов через суд» в компании «VIPISKA.NET — сервис выписки жильцов» Вы получите документ, в котором будет указано, что мы предоставляем Вам 100% гарантию о том, что мы добьемся по Вашему делу положительного судебного решения, согласно которому ваши жильцы будут выписаны

Документальное подтверждение оплаты услуги

  • При оплате услуги в онлайн режиме на сайте, ваш банк автоматически отправит Вам квитанцию на вашу электронную почту, а также в любой момент Вы сможете запросить оригинал  квитанции об оплате услуги в любом отделении вашего банка
  • При оплате услуги в нашем офисе, Вы получите квитанцию об оплате услуги на руки

Если решение суда будет отрицательным, то мы вернем Вам деньги без каких-либо вопросов

  • Мы тщательно изучим детали вашей ситуации и возьмемся за ваше дело только в том случае, если мы будем уверены, что однозначно сможем Вам помочь. Поэтому обращаясь к нам за помощью, Вы можете быть уверены в положительном исходе судебного дела

Наши судебные решения:

                                        Державний герб України

№ 336/6781/18

провадження № 2/336/739/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

26 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, —

В С Т А Н О В И В :

06.11.2018 р. позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначили, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. В спірному житлі, окрім них, зареєстрований також відповідач, який є сином ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з матірю відповідача у 2011 р., останній залишився зареєстрованим за адресою спірного житла, однак фактично з того часу виїхав на місце постійного проживання до матері. Деякий час відповідач проживав за адресою реєстрації, але з серпня 2017 р. він виїхав з квартири та більше до неї не повертався.

Наявність реєстрації відповідача у житлі позбавляє позивачів, як власників спірного житла, можливості здійснювати право користування та розпорядження ним у повному обсязі. Крім того, вони вимушені нести витрати щодо оплати комунальних послуг з розрахунку на зареєстрованого у житловому приміщенні відповідача, що вводить їх у зайві витрати.

За позовом, посилаючись на ст.ст.29405 ЦК Українист.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», позивачі просять визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням — квартирою № 000 в будинку № 000 по вул.Чарівній в м.Запоріжжя.

Ухвалою судді від 10.12.2018 р. було відкрито провадження та справа призначена до судового розгляду на 23.01.2019 р.

23.01.2019 р. розгляд справи було відкладено на 26.02.2019 р. на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України для повторного виклику відповідача.

Позивачі направили до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позов підтримують, просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач до суду повторно не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подавав.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст..223 та ч.1 ст.280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію позивачів, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № 17326 від 24.05.2005 р. ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_2, кожен по ј частці (а.с.8).

У згаданому житловому будинку зареєстрований відповідач по справі (а.с.16).

ОСОБА_5 за місцем реєстрації не мешкає з серпня 2017 р., що підтверджено актами про не проживання від 02.10.2018 р. (а.с.9, 10).

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або розпорядження своїм майном.

Ст..383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися о суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України, член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку.

Оцінивши наведені обставини справи у відповідності з вимогами ст.12 ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 4,12,13,81,261,264,265,280-284,354ЦПК України, суд —

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) таким, що втратив право користування квартирою № 000 в будинку № 000 по вул.Чарівній в м.Запоріжжя.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Дмитрюк

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/17172/18

пр. № 2/759/2288/19

24 січня 2019 року                              м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді  Сенька М.Ф.,

при секретарі     Шпаковичу С.Р.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявили позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що відповідач, хоч і зареєстрований за спірною адресою, проте не проживає в квартирі, що в свою чергу створює позивачам, як власникам квартири, перешкоди у користуванні власністю.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 01.11.2018р., справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказана ухвала разом з матеріалами позову надсилалась відповідачу за останньою відомою адресою проживання, проте поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «за закінчеенням терміну зберігання».

За таких обставин, з урахуванням того, що у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, суд знаходить за можливе ухвалити заочне рішення на наявних доказах.

Судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, органом приватизації Святошинської районної у м. Києві ради 26.12.2007 року.

За відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА за адресою квартири позивачів з 18.05.2010 р. зареєстровано ОСОБА_3

Позивачі вказують, що надали згоду на реєстрацію свого знайомого ОСОБА_3 за адресою належної їм квартири, проте останній ніколи в квартирі не проживав, знятись з реєстрації після закінчення обумовленого періоду часу не побажав.

Той факт, що відповідач не користувався спірним житлом знаходить своє підтвердження актом, що складений сусідами позивачів, і посвідчений начальником ЖЕД №5 18 12.09.2018р.

Наявність реєстрації в квартирі особи, яка в ній не проживає, очевидно тягне для позивача додаткові витрати з оплати комунальних послуг, з обслуговування прибудинкової території, створює перешкоди у розпорядженні майном, тощо.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16386391 ЦК України.

Зокрема, згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі і шляхом припинення правовідношення (ст. 16 ЦК України).

Тому, суд погоджується із запропонованим позивачем шляхом поновлення порушеного права і визнає відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Питання перерозподілу судових витрат не порушувалось, що не суперечить вимогам ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведених в рішенні норм закону, ст.ст. 12, 13, 77-80, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про визнання особи  такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                                                                         М.Ф. Сенько

Державний герб України

Справа № 645/5686/18

Провадження № 2/645/391/19

                                ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року                                                                          м. Харків        

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючий — суддя Шарко О.П.

       Секретар судових засідань — Ятлової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа — Територіальний підрозділ центру надання адміністративних послуг Немишлянського району міста Харкова, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням —

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа — Територіальний підрозділ центру надання адміністративних послуг Немишлянського району міста Харкова, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона та її син — відповідач у справі, є власниками квартири АДРЕСА_1, в якій і зареєстровані. Відповідач за місце своєї реєстрації не проживає з грудня 2001 року, на даний час зв’язок з відповідача у позивача втрачений, місце проживання його невідоме.

У судове засідання позивач не з`явилася, повідомлялася про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, надала суду заяву, з якої вбачається, що вона просить розглядати справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення — за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляла, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Представник третьої особи — Територіального підрозділу центру надання адміністративних послуг Немишлянського району міста Харкова у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності на житло від 3 березня 1998 року, реєстраційний НОМЕР_1).

       У зазначеній квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 (довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова).  

       Як встановлено у ході розгляду справи відповідач з 2001 року в спірній квартирі не проживає, не сплачує комунальні послуги, не приходить до квартири, не слідкує за її технічним станом.

       Сусіди позивача — мешканці будинку будинку АДРЕСА_1:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 надали заяву, посвідчену 14 серпня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коробовою І.Г., в які підтвердили, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року по сьогоднішній день.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1,  не проживає протягом тривалого часу не користується житлом, не приймає участі у його оплаті та утриманні.

Судом не було встановлено поважність причин не використання відповідачем права на проживання за місцем реєстрації.

Відповідно до ст. 319 ЦК України — власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

Згідно п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

       Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

       Згідно ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік.

Відповідачем не надано суду даних на підтвердження поважності причин не використання права користування житловим приміщенням в спірній квартирі, а також даних про звернення відповідача із заявою про подовження строку зберігання за ним жилого приміщення.

       Згідно ст.. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.

       Відповідно до ст. 150 ЖК України — громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів своїх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди )

Відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316317319321322386 ЦК України, ст.ст. 10,117988209212214215218 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

       Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа — Територіальний підрозділ центру надання адміністративних послуг Немишлянського району міста Харкова, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням — задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратила право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя:

Державний герб України

Номер провадження 2/754/2051/19 Справа №754/10402/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді                                                                                 Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання                     Вільховченко І.І.

позивача                                                ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, —

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме №272 буд. №38/10 по пр. Маяковського в м. Києві, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. На даний час квартира належить позивуча на праві власності, при цьому відповідач залишається зареєстрованою в ній, хоч ніяких прав на квартиру не має. При цьому, договір передбачав умову щодо зняття продавцем з реєстрації місця проживання всіх зареєстрованих в вказаній квартирі осіб до 09.07.2018 р. З моменту укладення договору відповідач в спірній квартирі не проживає. Позивач також вказує на те, що факт реєстрації відповідача у вказаній квартирі порушує його права як власника майна.

07.08.2018 р. ухвалою Деснянського районного суду м. Києва прийнято справу до свого провадження та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

12.09.2018 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві, не заперечував щодо розгляду справи в порядку заочного провадження.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не відомі, про розгляд справи повідомлялась належним чином, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

Оскільки відповідач в судове засідання не з’явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила та не подала до суду відзив, а також те, що позивач не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.07.2018 р. між позивачем та ОСОБА_3, за згодою свого чоловіка ОСОБА_4, укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

На даний час квартира належить позивачу на праві власності.

У відповідності до п. 14 вказаного договору продавець зобов’язалась зняти з реєстрації місця проживання всіх зареєстрованих в квартирі осіб, звільнити квартиру від всіх особистих речей та передати всі комплекти ключів покупцю до 09.07.2018 р.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи відповідач зареєстрована в спірній квартирі на даний час.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.  

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житлаТак, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідач не проживаючи в спірній квартирі, але залишаючись зареєстрованою в ній, перешкоджає позивачу в користуванні власністю.

Виходячи з вказаного вимоги позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 7 „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду по справам даної категорії є безпосередньою підставою для зняття з реєстрації особи, яка визнана за рішенням суду такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, реєстраційний орган не вправі відмовити в знятті з реєстрації такої особи з посиланням на те, що суд не зобов’язав його вчинити цю дію.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначеного закону, прийняте рішення суду відповідно є підставою для зняття цієї особи з реєстрації, тому додатково зобов’язувати реєстраційні органи вчиняти ці дії не має потреби.

Керуючись ст.ст. 25-710-1276-83189211258259 ЦПК України, ст. 319321383386391 ЦК України, суд, —

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням — задовольнити.

Усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.  

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач ОСОБА_1 — ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 — ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2.

Повний текст рішення суду складено 22.02.2019 р.

Суддя

Державний герб України

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2724/18, cправа № 361/4816/18

07.11.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«07»листопада 2018року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого — судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань — ОСОБА_1,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим будинком,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом , в якому просить визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком № 51 по вулиці Уланівській ( колишня назва вулиці — Леніна) у селі Семиполки Броварського району Київської області.

В обґрунтування позову вказується, що позивачу на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20 квітня 2005 року на праві приватної власності належить житловий будинок № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області. Серед осіб зареєстрованих у будинку, значиться син позивача — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який із 2007 року у будинку не проживає, жодних витрат по його утриманню не несе. Будь-яких перешкод у користуванні нерухомим майном відповідачу ніхто не чинив, останній добровільно залишив місце своєї реєстрації. З підстав визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням позивач змушений звернутися до суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявився, до суду подав клопотання у якому просив провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20 квітня 2005 року, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок

№ 51 по вулиці Уланська у селі Семиполки Броварського району Київської області.

Відповідно до довідки № 657 від 25 червня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області у будинку № 51 по вулиці Уланська у селі Семиполки Броварського району Київської області зареєстрований ОСОБА_3 з 11 січня 2006 року.

Відповідно до акту обстеження від 25 червня 2018 року, складеного депутатом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, у житловому будинку № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, останній із 2007 року не проживає за вказаною адресою. Факт не проживання відповідача ОСОБА_3 підтверджений жителями села: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про що зазначено у акті.

Відповідно до статті 41Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВРвід 17липня 1997року «Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року,Першого Протоколута протоколів№ №2,4,7та 11до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 405ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Так, при розгляді справи по суті встановлено, що відповідач із 2007 року не проживає й не користується житловим будинком № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області, який добровільно залишив його. Будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні цим житлом при розгляді даної справи по суті здобуто не було. Крім того, суд враховує, що сервітут на користування спірним нерухомим майном встановлений не був, тому відповідача слід визнати таким, що втратив право на користування вищезгаданим житловим приміщення.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 141263-265279280-282 ЦПК України Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим будинком № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2);

відповідач ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин

Державний герб України

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2724/18, cправа № 361/4816/18

07.11.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«07»листопада 2018року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого — судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань — ОСОБА_1,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим будинком,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом , в якому просить визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком № 51 по вулиці Уланівській ( колишня назва вулиці — Леніна) у селі Семиполки Броварського району Київської області.

В обґрунтування позову вказується, що позивачу на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20 квітня 2005 року на праві приватної власності належить житловий будинок № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області. Серед осіб зареєстрованих у будинку, значиться син позивача — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який із 2007 року у будинку не проживає, жодних витрат по його утриманню не несе. Будь-яких перешкод у користуванні нерухомим майном відповідачу ніхто не чинив, останній добровільно залишив місце своєї реєстрації. З підстав визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням позивач змушений звернутися до суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявився, до суду подав клопотання у якому просив провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20 квітня 2005 року, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок

№ 51 по вулиці Уланська у селі Семиполки Броварського району Київської області.

Відповідно до довідки № 657 від 25 червня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області у будинку № 51 по вулиці Уланська у селі Семиполки Броварського району Київської області зареєстрований ОСОБА_3 з 11 січня 2006 року.

Відповідно до акту обстеження від 25 червня 2018 року, складеного депутатом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, у житловому будинку № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, останній із 2007 року не проживає за вказаною адресою. Факт не проживання відповідача ОСОБА_3 підтверджений жителями села: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про що зазначено у акті.

Відповідно до статті 41Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВРвід 17липня 1997року «Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року,Першого Протоколута протоколів№ №2,4,7та 11до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 405ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Так, при розгляді справи по суті встановлено, що відповідач із 2007 року не проживає й не користується житловим будинком № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області, який добровільно залишив його. Будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні цим житлом при розгляді даної справи по суті здобуто не було. Крім того, суд враховує, що сервітут на користування спірним нерухомим майном встановлений не був, тому відповідача слід визнати таким, що втратив право на користування вищезгаданим житловим приміщення.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 141263-265279280-282 ЦПК України Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим будинком № 51 по вулиці Уланській у селі Семиполки Броварського району Київської області.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2);

відповідач ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин

Державний герб України

29.01.2019 Справа № 756/13065/18

Справа № 756/13065/18

Провадження 2/756/2002/19

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

29 січня 2019 року  Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                — судді Жука М.В.,

при секретарі         Кобзар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

У  жовтні 2019 року  ОСОБА_1  звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 26.07.2018 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1, однак в цій квартирі залишилась зареєстрованою відповідачка ОСОБА_2 з якою вона не знайома.

Оскільки  ОСОБА_2 виїхала зі спірної квартири в невідомому ОСОБА_1 напрямку, але залишилась зареєстрованою в цій квартирі, позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1

У судове засідання позивачка не з’явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом оголошення, тому відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК Українивважається такою, що повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

За таких обставин судом постановлено ухвалу  про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.07.2018 року ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_1  на указану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 8, 10).

Зі змісту заяви мешканців сусідніх квартир ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 07.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 з 2015 року не проживає (а.с. 9).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної державної адміністрації від 18.10.2018 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою спірної квартири з 26.07.2005 року (а.с. 15).

Згідно із частиною 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Таким чином, право членів сім’ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є, а з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї. Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 року у справі № 6-158цс14.

Враховуючи, що судом установлено на підставі зібраних по справі доказів те, що ОСОБА_1  придбала квартиру в якій залишається зареєстрованою ОСОБА_2, яка в цій квартирі не проживає, є сторонньою особою позивачці, суд дійшов висновку про те, що відповідачка втратила право користуватися спірним житлом з моменту припинення права власності на спірну квартиру попереднього власника за згодою якого, вона була вселена у це жиле приміщення.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.

Керуючись ст.ст. 2-13209211247258259263-265,280-282268354 ЦПК України, суд —

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням — задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Державний герб України

Справа № 214/4602/18

                                                                                2/214/2402/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

10 грудня 2018 року                                                                 м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/1602/18

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа: ОСОБА_3

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, —

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 19.07.2018, в якій просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування пред’явлених вимог вказала, що на підставі договору дарування квартири від 25.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С., на праві приватної власності їй належить квартира АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі значиться зареєстрованим місце проживання її батька ОСОБА_2, який протягом останніх 17 років за вказаною адресою не проживає, залишив квартиру, місце його мешкання їй не відоме. Вказані обставини в їх сукупності, на її переконання, є свідченням втрати ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, перешкод в користуванні яким йому ніхто не чинив. Оскільки реєстрація відповідача в житловому приміщенні обмежує її права як власника та змушує нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг за нього, за захистом своїх прав та інтересів позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримуючи пред’явлені вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання повторно не з’явився без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подав.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін, що відповідає вимогам ст.279 ЦПК України.

Крім того, враховуючи належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судового засідання, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На праві приватної власності ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування квартири від 25.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С., зареєстрованого в реєстрі за №327 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 25890429 від 16.04.2010 (а.с. 9, 10).

Відповідно до довідки КОМ ДІС «НОВА КОМ» №3 від 06.06.2018 та довідки про реєстрацію місця проживання особи, з 03.08.2000 та по теперішній час за вказаною вище адресою значиться зареєстрованим місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 18).

Крім того, як вказувала позивач, що підтверджується довідкою КОМ ДІС «НОВА КОМ» №3 від 06.06.2018, ОСОБА_2 є рідним батьком позивача. Таким чином, визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вони склались між власником житла та членом його сім’ї, у зв’язку з чим регулюються ст.405 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 319, ч.1 ст. 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З аналізу положень ст. ст. 391396 ЦК України слідує, що позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Як вказував позивач, ОСОБА_2 в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, не проживає тривалий час, оскільки зібрав усі свої особисті речі, залишив квартиру та його місце проживання їй не відоме.

Факт не проживання відповідача у спірній квартирі підтверджується Актом мешканців будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого відповідач в квартирі НОМЕР_4 вказаного будинку не мешкає з 2001 року (а.с. 11, 12).

Так судом встановлено, що відповідач по справі не мешкає в квартирі АДРЕСА_1, фактичне місце проживання останнього не відоме. Останній добровільно залишив дану квартиру та змінив місце мешкання.

Зазначені докази в розумінні ст.79 ЦПК України суд вважає достовірними, оскільки вони підтверджують дійсні обставини справи та доводи позивача стосовно відсутності відповідача ОСОБА_2 понад 1 року за місцем його реєстрації.

Оскільки відповідач в належному позивачеві житлі не проживає з 2001 року, в той час як добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає, а його реєстрація створює позивачеві перешкоди в користуванні належною їй власністю, обмежуючи майнові права ОСОБА_1, яка вимушена сплачувати за відповідача ОСОБА_2 додатково комунальні послуги, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість пред’явлених нею вимог та необхідність їх задоволення із визнанням ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 704,80 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.1).

Керуючись ст.ст.45131976-818995133141, ч.2 ст.247258-259263-265273274277279280-284287354355, п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), суд, —

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням — задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред’явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» в частині стягнення судових витрат. Рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_7.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Третя особа: ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення по справі складено 10 грудня 2018 року.

Суддя                                                                                Хомініч С.В.

Державний герб України

Номер провадження 2/754/5369/18 Справа №754/8679/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого — судді        Скрипки О.І.                

при секретарі                   Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1. У даній квартирі окрім позивача зареєстрований її син (відповідач). З 2012 року відповідач у зазначеній квартирі не проживає.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити її вимоги.

В судове засідання позивач не з»явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просила розглянути справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи за останньою відомою суду адресою його реєстрації шляхом направлення судових сповіщень про його виклик в судове засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявності зібраних по справі матеріалів. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі свідоцтва про право власності від 27.04.2005 року позивачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2. (а.с.8).

Згідно відповіді Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації №102/11/30-7485 від 15.08.2018 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2 з 11.07.1989 року по теперішній час.(а.с.26).

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В акті про встановлення факту не проживання особи в квартирі від 01.06.2018 року, засвідчений сусідами квартири, вказано, що громадян ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2, не проживає з 2012 року. (а.с.10).

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є одноособовим власником вищезазначеної квартири, також те, що відповідач в даній квартирі не проживає більше року, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 319391405 ЦК України, ст.ст. 121381141206223259263264265280-281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 — задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:                                                                                      

Державний герб України

Справа № 199/2988/18

(2/199/1830/18)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа: ОСОБА_3, —

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з даним позовом до відповідача, зазначивши, що вона є власником будинку №49 по вул.. Яна Гуса в м. Дніпрі. У вказаному домоволодінні, крім неї та її доньки ОСОБА_3на даний час зареєстрований та не проживає відповідач по справі ОСОБА_2.

Відповідач непроживає узазначеному домоволодінніз грудня2016року,не сплачуєкомунальні платежі,не отримуєкореспонденцію,його особистихречей вбудинку немає. У звязку з цим позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та примусово зняти його з реєстрації.

У судове засідання позивач не зявилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не зявився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, тому суд вважає можливим зі згоди позивача провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Третя особа в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить домоволодіння №49 по вул. Яна Гуса в м. Дніпрі, що підтверджується договором купівлі-продажу від 24.04.1998 року, що зареєстрований у Дніпропетровському БТІ.

У зазначеному домоволодінні зареєстрований відповідач по справі, як член сімї власника, однак не проживає з грудня 2016 року, що підтверджується актом про не проживання від 12.04.2018 року, затвердженим головою квартального комітету №12.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Обєктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 405ЦК Українипередбачено,що членисім’ївласника житла,які проживаютьразом зним,мають правона користуванняцим житломвідповідно дозакону. Житловеприміщення,яке вонимають правозаймати,визначається йоговласником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач по справі не проживає в житловому приміщенні понад один рік без поважної причини, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо визнання відповідача по справі таким, що втратили право користування житловим приміщенням, є законними та обґрунтованими, а тому повинні бути задоволенні.

Відповідно довимог ст.141ЦПК Україниз відповідачана користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81133,141144,263-265,280 ЦПК України, суд, —

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа: ОСОБА_3,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, домоволодінням №49 по вул. Яна Гуса в м. Дніпрі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя

Державний герб України

24.05.2018 Справа № 756/2400/18

Справа № 756/2400/18

Провадження № 2/756/3184/18

З А О Ч Н Е        Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді — Пересунька Я.В.,  

при секретарі —  Шецкіній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, —

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Вона з 2004 році перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах, у зв’язку з чим на прохання останнього зареєструвала його місце проживання у своїй квартирі.

У зазначеній квартирі відповідач ніколи не проживав, а його реєстрація місця проживання у квартирі позбавляє її можливості здійснювати своє право на користування та розпорядження квартирою в повному обсязі.

Крім того, позивач вимушена нести додаткові витрати щодо сплати нарахованих на відповідача комунальних послуг.

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, на електронну адресу суду направила заяву про розгляд справи у її відсутність на підставі наявних у матеріалах справи доказів, в якій також вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 24 травня 2018 року повторно не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом на останню відому суду адресу реєстрації місця проживання, шляхом направлення судових повісток, розміщення оголошень на сайті суду про час та місце проведення судових засідань 26 квітня 2018 року, 16 травня 2018 року та 24 травня 2018 року.

За таких обставин, враховуючи наявність клопотання позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом установлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 12 березня 2004 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 15 лютого 2018 року у квартирі АДРЕСА_1, починаючи з 25 грудня 2008 року, зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Статтею 64 ЖК Української РСР визначено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, тому ОСОБА_2 є колишнім членом сім’ї позивача.

Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 391 ЦК України та ст. 156 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, та не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Згідно нотаріально посвідченої заяви мешканців будинку № 43 по просп. Оболонському у м. Києві ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 12.02.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не проживає у АДРЕСА_1 з березня 2004 року до дня складання даної заяви.

Оскільки відповідач тривалий час не проживає у квартирі позивача, суду не надано доказів про укладення будь-якого договору між сторонами щодо користування цією квартирою, а реєстрація відповідача в цій квартирі чинить перешкоди власнику квартири (позивачу) у здійсненні права власності на квартиру, то позивача необхідно визнати таким, що втратив право користування нею.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст. ст. 818389223264-266274-279280-282289 ЦПК України, ст.ст. 319321405 ЦК України, —

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 — з а д о в о л и т и.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП встановити не вдалось) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП встановити не вдалось) на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 704 грн 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Оболонським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Оболонського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання через Оболонський районний суд м.Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо його не буде скасовано.

Суддя:                                                         Я.В. Пересунько

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2306/18

пр. № 2/759/963/19

13 лютого 2019 року суддя Святошинського  районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження  без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) в особі законного представника ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 року позивачі звернулися до суду в порядку цивільного судочинства із позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують своїм правом власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У вказаній квартирі зареєстровано колишнього чоловіка ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 Однак, відповідач з липня 2006 р. не проживає у даній квартирі, витрат по утриманню квартири не здійснює. Позивачі вважають, що відповідач створює перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні належним позивачам майном. Тому, позивачі просять суд визнати ОСОБА_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2018 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.30-31).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивачі до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до з ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на  користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності квартиру користуються нею для особистого проживання і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

За змістом ст.156 ЖК УРСР, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом вказаних норм право членів сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі) на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) визначено та встановлено законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71,72116156 ЖК Українист. 405 ЦК України).

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який було укладено 30.05.1992 р. (а.с. 6) розірвано 11.07.2006 р., про що Відділом РАЦС Святошинського РУЮ м. Києва зроблено актовий запис № 679 та видано відповідне свідоцтво Серія НОМЕР_2 (а.с. 19).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 14.07.2000 р., ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_3. Договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шандибою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2764 (а.с. 15).

Отже дана квартира є сумісною власністю подружжя, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках.

На підставі договору міни від 01.04.2002 р. ОСОБА_3 обміняв належну йому на праві особистої власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_4 на належну на праві власності ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_5. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої КДНК Бодак О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2764 (а.с. 16).

З вищезазначених договір слід зробити висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками спірного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб святошинської РДА від 25.01.2018 р. у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (а.с. 20, 21, 22, 23).

Позивачами надано суду заяву, в якій свідки — мешканці будинку АДРЕСА_4 засвідчили факт не проживання ОСОБА_3 в квартирі НОМЕР_3 даного будинку з липня 2006 р. і по сьогоднішній день. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом КМНО Войстрік О.В. та зареєстрована у реєстрі за № 29, 30, 31 (а.с. 18).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України (у редакції чинній на дату звернення позивача із позовною заявою до суду) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином відповідач, будучи зареєстрованими у квартирі, у ній не проживає, перешкод у користуванні вказаним приміщенням не має, витрат по її утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за ним право користування жилим приміщенням, не вчиняє.

Керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 316317319321391405 ЦК України, ст.ст.7107681133244-245259263-265268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) в особі законного представника ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням — задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_4

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Миколаєць